Село Нижня Сироватка, що під Сумами, — це не Тоскана й не Бургундія. Тут весна затяжна, зима — сувора, а виноград часто підмерзає ще до того, як дозріє. Але саме тут, на присадибній ділянці замість картоплі, росте виноград. Між шпалерами ходить рудий кіт Бусічка, а ввечері до двору приходять їжаки — пити молоко з котячої миски. Це не фантазія — це щоденна реальність родини Яценків, яка створила одну з найпівнічніших крафтових виноробень України — Enko Winery.
Це вино, яке народжується не у винному регіоні, не в ідеальних умовах, але тим воно цінніше. Тут кожна пляшка — результат багаторічного експерименту, діалогу поколінь і турботи, яку не можна замінити машиною. І кожна — має характер. Як і винороби, що її створюють.
Хто такі Enko Winery
Enko Winery — це батько й син, Анатолій та Артем Яценки. Батько — винороб, який більше десяти років тому посадив на городі перші лози, не маючи нічого, крім цікавості й натхнення. Син — співвласник кількох ресторанів у Львові, який одного разу спробував таткове вино й зрозумів, що цю історію хочеться розповідати світу.
Назва виноробні — не вигадана. Вона — частина прізвища. «Я — це Енко», — пояснює Артем. А от емблемою бренду стала ще одна жива істота з їхнього двору — їжак. Тваринка, яка не поспішає, але вперто йде до своєї мети, збирає врожай по краплі. Така сама філософія й у самих виноробів: не кількість, а якість.
Як усе починалося
Анатолій Яценко не мріяв стати виноробом. Усе почалося майже випадково: знайомий показав фото винограду, вирощеного у Сумах. Анатолій не повірив — мовляв, це не виноградний регіон. Але невдовзі побачив ще одну фотографію — цього разу від колеги по заводу. На знімку була його сім’я з власноруч вирощеними гронками. Сумнівів більше не залишилося.
Перші лози з’явилися у 2013 році — тоді ще столові сорти, аби просто спробувати. Поливати доводилося вдосвіта: щоб устигнути перед зміною на заводі, Анатолій вставав о 3:30, виливав під кущі тонну води, потім їхав на роботу. Після зміни — знову на ділянку: мульчувати ґрунт, підв’язувати, спостерігати. Звичайний город із картоплею поступово перетворювався на виноградник.
Усе змінилося, коли син Артем, скуштувавши домашнє вино з Цитронного Магарачі, побачив у ньому потенціал. З того моменту батько й син почали рухатися разом — від винограду до справжньої виноробні. У 2018 році посадили перші технічні сорти, а згодом — придбали обладнання, навчилися працювати з дикими дріжджами, вивчати виноград до останньої кісточки. Так з’явилась Enko Winery.
Чому це вино особливе
Вино Enko — це не про тисячі пляшок. Це про пильний погляд, теплі руки й дуже уважний підхід. Тут усе відбувається вручну: збір, відбір, ферментація. Частину винограду — зокрема Йоханітер, Лівадійський чорний, Маркет, Квітковий, Левокумський — вирощують на власній ділянці в Нижній Сироватці. Частину — Шардоне і Піно Нуар — закуповують у Рені, на півдні Одещини.
Особливість Enko — це відмова від пестицидів, робота з дикими дріжджами, мінімальне використання сульфітів і справжня цікавість до експериментів. Батько і син вивчають способи ферментації, тестують витримку на дріжджовому осаді, освоюють метод saignée — коли вино отримують із частини сусла, витягнутої з червоних сортів, щоб зробити більш концентроване рожеве або червоне.
Щоб контролювати якість, Яценки інвестують у професійне обладнання: спершу були аматорські ємності, тепер — нержавійка від «Аргон Центр» і «Каста Виноробів». Усе це — не заради статусу, а заради чистого смаку. Винороби кажуть: з року в рік навчаються усувати дефекти — надмірне окислення, осад, помутніння. І хоч обсяг виробництва ще невеликий, на конкурсі Wine&Spirits Ukraine вони вже отримали 93 бали, перемігши в сліпій дегустації серед золотих медалістів.
Сім’я, війна, єдність
У лютому 2022 року, коли Нижньою Сироваткою проходила російська військова техніка, будинок Анатолія Яценка опинився буквально на лінії вогню. Два БТРи, БМП, танк — усе це йшло по вулиці, де мирно зріли виноградні лози. Українські військові влаштували засідку під мостом через Крупець, почалась стрілянина. Анатолій із дружиною були в погребі — півтори години, поки над головою свистіли кулі.
Коли вони вийшли, у дворі валялися гільзи, стіни хати були побиті, а виноградники — пошкоджені. Особливо постраждав Цитронний Магарача: один із перших сортів, який Анатолій посадив на ділянці. Але навіть після таких подій винороб не зламався. Він відновив шпалери, полагодив дім, прибрав гільзи — і виноград знову почав рости. Деякі лозини дають менше врожаю, деякі — не такі сильні, як раніше. Але вони живі. І це найголовніше.
Цей досвід став частиною характеру Enko Winery. У ньому — сила, впертість і відчуття того, що виноробство може бути не просто справою, а способом залишатися вкоріненим. Робити щось живе там, де хтось намагається все знищити.
Вино як спільна мова
Артем і Анатолій Яценки не завжди були командою. Батьки розлучилися, коли Артемові було 15. Він жив із мамою, навчався, займався ресторанною справою. А батько залишився у селі з городиною й мрією, яку син не відразу зрозумів.
Але з вином усе змінилося. Саме в цій справі вони знайшли спільну мову: обговорюють рецептури, дегустують, сперечаються про кислотність, їздять разом на виноробні, замовляють обладнання. Артем допомагає просуванням і концепцією, Анатолій — виробництвом. Вони різні, але говорять про вино однаково пристрасно.
Для батька це — друга молодість. Він вийшов на пенсію й нарешті займається тим, що любить. Для сина — спосіб бути поруч, зробити виноробню не просто хобі тата, а сімейною справою зі змістом. Обоє знають: пляшка вина — це капсула часу. Її відкриваєш — і згадуєш, який був рік, що ти відчував, хто був поруч. І хто залишається.
Які вина вже є у «Товаристві Крафту»
Ми в «Товаристві Крафту» завжди шукаємо виноробів із характером. Історії, які хочеться не просто продавати, а розповідати. Enko Winery — саме така. Їхні вина — невеликі партії, жодної показовості, зате з живим смаком і особистою історією. Наразі в нашій крамниці можна знайти п’ять вин, кожне з яких — як окрема глава:
-
Білий кролик — купаж Шардоне, Піно Блан та Мускату. Легке, квітково-абрикосове, як перший подих літа. В ароматі — білі квіти, абрикос і персик. Переможець Wine & Spirits Ukraine 2025. Чудове охолодженим у спеку або як акомпанемент до легких закусок.
-
Рудий Лис — 100% Шардоне з п’ятимісячною витримкою на дріжджовому осаді. Стиглі груші, диня, нотка дюшесу та довгий шляхетний післясмак. Відзначене відразу на двох конкурсах. Витончене й гастрономічне, для особливих вечорів.
-
Бусічка — рожевий купаж Мерло та Піно Нуар, створений методом кровопускання (rosé de saignée). Суниця, полуничне варення, вершки, трохи прованських трав. Легке й грайливе, улюблене серед наших клієнтів.
-
Нічниця — концентроване Merlot, також методом saignée. Сливове варення, варена вишня, глибокий характер і оксамитовий післясмак. Отримало відзнаки Wine & Spirits Ukraine 2025. Ідеальне для повільних вечорів.
-
Крук — купаж Каберне, Мерло та локальних сортів. Смакує як чорнослив у вершках, випічка з маком, легкий натяк на гриби. Найглибше й найсерйозніше з усієї п’ятірки, з м’якими танінами.
Усі ці вина — не просто алкоголь. Це спосіб пізнати українське виноробство з несподіваного боку. Без кліше, без пафосу. Просто — справжнє.
З чим поєднувати вина від Enko Winery
Правильно підібране поєднання вина та їжі здатне підкреслити смак обох і перетворити звичайну вечерю на маленьке свято. Ми підібрали рекомендації для кожного з наших вин, щоб ви могли відкрити їх у правильний момент:
-
Білий Кролик — ідеальний супутник легких і свіжих страв. Салати з зеленню, морепродукти, креветки на грилі, білі сири (бринза, моцарела), пасти з вершковими соусами. Охолоджене до 8–10°C, воно освіжить у спеку й підкреслить ніжний смак страв.
-
Рудий Лис — витончене Шардоне для більш складних поєднань. Чудово пасує до дорадо чи лосося на грилі, курятини у вершкових соусах, грибних тартів, м’яких сирів камамбер чи бри. Також відкриває свій аромат поруч із стравами азійської кухні з імбирем та кокосом.
-
Бусічка — грайливе рожеве для неформальних моментів. Стане окрасою пікніка, аперитивом перед вечерею або супутником легких закусок: брускет із козячим сиром, фруктових тарілок, десертів з полуницею чи малиною. Смакує навіть просто з круасаном і джемом.
-
Нічниця — глибоке Merlot, яке любить затишок і теплу компанію. Добре поєднується зі стейками, запеченою качкою з яблуками, рагу з яловичини, а також із темним шоколадом чи десертами з вишнею. Це вино, яке хочеться пити повільно.
-
Крук — найсерйозніше з нашої колекції. Ідеальне для страв із глибоким смаком: яловичі стейки, дичина, грибні жульєни, пасти з трюфелем, витримані сири пармезан чи гауда. Може стати вином для розмов до пізньої ночі.
Чому крафтові українські вина дорожчі за масові
Багато хто дивується: чому пляшка крафтового вина від українського винороба коштує дорожче за імпортне з супермаркету? Відповідь проста: це зовсім інший світ виробництва, де на першому місці — якість, а не кількість.
-
Малий обсяг виробництва
Крафтові винороби працюють з обмеженими ділянками виноградників. Кожен гектар дає менше врожаю, але виноград має насиченіший смак і аромат. Це дозволяє тримати під контролем якість кожної партії. -
Ручна праця на кожному етапі
Від збору винограду до перевертання бочок — більшість процесів виконується вручну. Це вимагає більше часу і людей, але дозволяє виноробу особисто відбирати найкращі грона та працювати без поспіху. -
Якість сировини
Крафтові господарства часто вирощують виноград без пестицидів або з мінімальним втручанням, дотримуючись органічних чи біодинамічних методів. Це робить вино чистішим і безпечнішим для здоров’я. -
Авторські методи та експерименти
Малі виноробні можуть дозволити собі творити: використовувати рідкісні сорти, дикі дріжджі, особливі методи ферментації, витримку у глиняних амфорах чи дубових бочках з певних регіонів. Так народжуються унікальні смаки, яких не буде у масовому виробництві. -
Нагороди та міжнародне визнання
Багато крафтових вин беруть участь у престижних конкурсах і здобувають медалі. Це не лише підвищує ціну, але й підтверджує високу якість та впізнаваність бренду. -
Історія та емоція в кожній пляшці
Крафтове вино — це завжди частина особистої історії винороба, його землі та праці. Ви купуєте не просто напій, а результат багаторічної любові до своєї справи, який відчувається в кожному ковтку.
Тому, коли ви обираєте крафтове вино, ви підтримуєте розвиток українського виноробства, зберігаєте традиції та отримуєте продукт, який не зрівняється з безликою масовою продукцією.
Що далі
Enko Winery не поспішає, як і їхній їжак на етикетці. Вони не женуться за тисячами пляшок — планують досягти 3500 на рік, поступово розширюючи виноробню. Переобладнали старий сарай, створили холодильну кімнату, закупили першу українську діжку. Їхня мета — отримати ліцензію, взяти участь у фестивалях, ще більше розповідати про себе.
Але головне — це зберегти атмосферу. Атмосферу двору, де вечорами приходять їжаки. Винограду, що встигає під північним сонцем. Співпраці, що скріпила батька й сина. І вина, що не схоже ні на що інше.
Для нас ця історія — про те, як із картопляного городу виростає виноробня. Як двоє людей знаходять спільну мову. І як Сумщина звучить у вині — тихо, глибоко, по-справжньому.